Чому ти не будеш заряджати воду від телевізора або відповідь на запитання «Нащо мені та хімія?»

Ще бiльше новин тут:

Урок. Восьмий клас. Таблиця дяді Діми і розповідь про закономірності. Не найцікавіша тема з можливих, але основа основ. Учень, явно більш збентежений тим що в нього відібрали на аж 45 хвилин телефон аніж тим що відбувається на дошці та у підручнику, підіймає на мене свій погляд і задає сакраментальне питання:

Видихаю. Посміхаюсь. Стандартний розвиток подій коли ти припиняєш дивувати фокусами і починаєш доносити суть.

За останні декілька років не пам’ятаю жодного випадку щоб мені це запитання не ставили за курс навчання. Дійсно сьогодення пропонує безліч варіантів розвитку і самореалізації без обов’язкової класичної освіти. І цілком логічно замислитись над «А треба воно мені?» і «чи варто?». Для того щоб спробувати відповісти треба спробувати зрозуміти чому і що саме перевернулось з ніг на голову за останній час.

Насправді, якщо років 20-30-50 тому інформація була найбільшою цінністю і  її пошук та поширення були у пріоритеті, то сьогодні на перший план виходить вміння її фільтрувати. На щастя чи нажаль, зараз маючи смартфон можна з однаковою легкістю відкрити наукову статтю, що була написана на іншому континенті, натрапити на купу конспірологічних теорій, подивитись відео з відображенням ембріогенезу або з вкрай переконливим дядьком якій топить за користь урінотерапії. Якщо раніше щось надруковане у газеті, або показане у новинах сприймалось як аксіоматичне і не ставилось під сумнів (ну може окрім вузького кола спеціалістів) то наразі усвідомлення наявності широкого доступу до джерел і можливості будь-кого писати/знімати/видавати будь що мають виводити критичне мислення в топ бажаних навичок. А для того щоб ставити щось під сумнів, треба мати хоча б мінімальні базові уявлення про те, як воно працює. Якщо це не дозволить робити власні висновки, то принаймні допоможе визначитись з експертами які дійсно мають право коментувати ті чи інші події, явища та процеси.

Хочеться вірити у магію, магічну пілюлю від усіх хвороб і те що для успіху варто лише залишити чашку з водою на підвіконні на повну луну. Нажаль, критичне мислення позбавляє таких мрій і не дає радісно купляти найдорожчій крем у передчутті чарівного омолодження на десять років.

Повертаючись до учнів хочу сказати, що не сумніваюсь що 99,9 відсотків з них навряд чи за десять років згадають чим металічні  елементи відрізняються від неметалічних або сформулюють газові закони. І дійсно більшість інформації їм знадобиться виключно коли вони потім з власними дітьми будуть робити дз з хімії.

Але якщо за двадцять років, після того як лікар випише антибіотики при ОРВІ вони підуть не в аптеку а до іншого лікаря, не будуть купляти продукт вдвічі дорожчій тільки тому що на ньому написано «органічний» (прекрасно розуміючи що те саме в принципі можна написати й на капронових колготах) і витрачати гроші на розведений цукор названий «гомеопатія», посміються з гордовитого рекламного напису «без холестерину» на рослинній олії і розуміючи структуру і функції нуклеїнових кислот навіть не будуть відкривати статті «Вакцина змінює вашу ДНКу!» то я щиро буду вважати що впоралась. І не дарма.

Приблизно це все я і відповіла. Замовчав. Замислився. Почав писати.

Пройшло декілька уроків. Здається переконала =)